Скільки себе пам’ятаю весняна пора для мене була по-особливому напряжною. І не через те що дівчата познімали з себе зимовий одяг, і троха оголили свої тіла, а я до того оголення не маю ніякого відношення)) І не через то що картоплю треба садити з буряки, ні, мені це робити не в напріг. Дехто говорять що це через нехватку вітамінів і мікроелементів, які безжалісно витрачені за холодну зиму. Ні. Це теж мабуть ні, жру я нормально, харчами перебираю, вітамінами запасаюсь!! Думаю тут щось інше, не в одного мене таке спостерігається. Ще рік назад я би особо не заморочувався і ледве на кожного дня нажирався би до стану «отсутствия осознания собственного существования». Да, останні роки весни я проводив в дикому камотозі. Тоді для мене було нормально, по дорозі додому прикупи бутилку портвейна, обираючи безлюдну дорогу додому бути з самим собою, тобто бухати))) Звичайно алкогольною інтоксикацією організму мої депресняковіть ще більше поглиблювалася, но їй придавався якийсь романтизм, романтизм страждальця, генія страждальця! А ще весною в мене день народження, який після дев’ятнадцяти почав сильно не любити. А чому його любити, роки уходять і часто проживаються в пусту! А я люблю на свою днюху дивися, як на день відведення висновків, а позитивних висновків мало. Пам’ятаю якось сказав сам собі, що якщо до тридцяти років я не найду смисл, не намалюються конкретні цілі в житті, то просто опущу руки та перестану хоч якось старатися. Десь тат, як сказано тут
Це вірш Грюндіга з Рабів Лампи, Царство йому Небесне!
Вот такий в мене зараз стан! Звичайно з кожним роком все змінюється, цим роком я вже інший! В першу чергу духовно, багато чого змінилося, і я отримав трохи Віри! Стало менше юнацької дєрзості, типа по мудрішав))) Но все рівно весна бере своє і все рівно погано. Звичайно упиватися винами я не буду, хоча спокуси бувають. Но шось явно не то! Може ще хтось переживає подібні весняні деприкі? – діліться
Це мій перший пост, який стосується мене особисто, а не якихось публічних подій…